LESHCHENKO & PARTNERS успішно захистили інтереси бізнесу в ЄСПЛ у справі про право власності

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ)  у справі «ТОВ  «Одеська бутербродна компанія» проти України»  задовольнив скаргу компанії  та визнав порушення з боку України статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на мирне володіння майном. Суд присудив справедливу компенсацію моральної шкоди та судових витрат, а розмір матеріальної компенсації буде визначено окремим рішенням.

Інтереси підприємства-заявника в ЄСПЛ представляв адвокат, партнер і керуючий Одеським офісом LESHCHENKO & PARTNERS Андрій Лещенко. Ця справа стала ще одним важливим кроком у формуванні сучасної практики захисту бізнесу і права власності в Україні.

Фабула справи: шлях добросовісного власника до справедливості

Об’єктом спору стало кафе, збудоване на пляжі Лузанівки в Одесі. Його первинне будівництво розпочалося ще на початку 2000-х років, але кафе не було введено в експлуатацію. Хоча рішення суду 2008 року передбачало знесення об’єкта як самовільного  будівництва, на практиці знесення не відбулося. Пізніше власники продали кафе, а суд визнав право власності вже нового власника на це кафе, в свою чергу органи влади на підставі первинного рішення суду зареєстрували право власності нового власника на це кафе як на нерухоме майно.

Впродовж наступних років це майно неодноразово переходило у власність нових осіб, кожен раз на підставі нотаріально засвідчених договорів та з реєстрацією прав у державних органах. Остаточно у 2012 році майно було внесено до статутного капіталу ТОВ «Одеська бутербродна компанія», яка отримала офіційне свідоцтво про право власності.

У 2012 році прокуратура, представляючи інтереси Одеської міської ради, ініціювала перегляд первинне судового рішення, яким раніше було визнано право власності на кафе. Суд підтримав доводи прокурора, зазначивши, що в ланцюгу попередніх власників немає належних доказів реєстрації майнових прав за продавцем, а  тому скасував первинне судове рішення про визнання права власності на це кафе.

У 2014 році прокуратура знову звернулася до суду, вимагаючи визнати недійсними всі наступні угоди щодо цього кафе, включно з правом власності компанії-заявника. Аргументація зводилась до того, що кафе зведене як самочинне будівництво на комунальній землі, тому всі правочини, які оформлювали купівлю-продаж  цієї нерухомості, мають бути анульовані.

Суди трьох інстанцій погодились із цією позицією та ухвалили рішення на користь держави, фактично позбавивши Компанію, яка була добросовісний набувачем зареєстрованого права власності на кафе.

Правова позиція ЄСПЛ: ключові висновки

Рішення ЄСПЛ у цій справі є знаковим і має декілька важливих правових акцентів:

1. ЄСПЛ визнав наявність у компанії «майна» у розумінні Конвенції

Попри те, що українські суди кваліфікували об’єкт як самочинне будівництво, Європейський суд з прав людини, керуючись принципом автономного тлумачення, чітко встановив:

• Товариство є власником майна;
• Компанія є добросовісним набувачем;
• Саме кафе є «майном» за змістомстатті 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Суд не погодився з доводами Уряду України про те, що підприємство-заявник не мало «майна» у розумінні Конвенції, оскільки об’єкт нібито був придбаний незаконно. ЄСПЛ прямо зазначив:

• У матеріалах справинемає жодного доказу, що компанія або її засновники діяли з порушенням закону чи брали участь у незаконних схемах.
• Кафе було придбане за договором у попереднього власника, право якого булоофіційно зареєстроване на підставі чинного судового рішення.
• Право власності самої компанії такожбуло зареєстроване органами державної влади, а володіння об’єктом здійснювалось безперешкодно протягом двох років — з 2012 до 2014 року.

Відтак, ЄСПЛ визнав, що відповідне кафе становило «майно» у розумінні Конвенції, і його вилучення без компенсації є втручанням у право власності.

2. Помилки держави не можуть покладатись на добросовісного набувача

Це рішення має ключове значення для захисту бізнесу. ЄСПЛ чітко вказав:

• Виправлення старої помилкиорганів влади не може призводити до порушення прав добросовісної особи, яка покладалася на законність дій держави.
• Ризик будь-якої помилки державного органу покладається на саму державу, а не на громадян чи бізнес.
• У разі скасування раніше наданого права власності, принцип належного урядування:
  • Зобов’язує державу діяти невідкладно;
  • Може вимагати виплати компенсації добросовісному власнику або забезпечення іншої форми відшкодування.

Ці висновки підкреслюють обов’язок держави діяти обережно та послідовно у сфері реєстрації майна й захисту права власності.

3. Тривала бездіяльність держави — форма толерування

Суд звернув окрему увагу на невиконання рішення про знесення об’єкта, яке було ухвалене ще у 2008 році, але не реалізоване на практиці. ЄСПЛ зазначив:

• Така бездіяльність єознакою тривалого терпимого ставлення держави до ситуації, або як мінімум — небажання остаточно її вирішити.
• Рішення, яке залишається формально чинним і може бути виконане в будь-який момент,створює стан постійної невизначеності для власника.

Такий підхід зміцнює позицію добросовісного власника, який через помилки органів державної влади не може  перебувати у стані постійної  правової невизначеності.

4. Питання компенсації — предмет окремого розгляду

Незважаючи на визнання порушення, Суд відклав розгляд питання щодо справедливої сатисфакції згідно зі статтею 41 Конвенції. Він вказав, що це питання буде розглянуто окремо і суд ухвалить окреме рішення про виплату справедливої матеріальної компенсації за це порушення.

Таким чином, справа залишається відкритою в частині, що стосується виплати компенсації Товариству, що дає підстави для подальшого захисту майнових інтересів компанії.