Аналітика
Банкрутство юридичних осіб в Україні: що треба знати
Аналітика
Що ж таке банкрутство юридичної особи — це передбачена чинним законодавством процедура, що полягає у здійсненні комплексу правових, організаційних та економічних заходів, спрямованих на врегулювання питань, пов’язаних із неможливістю виконання суб’єктом господарювання своїх фінансових зобов’язань.
Ініціаторами процедури банкрутства юридичної особи можуть виступати як сам боржник, так і його кредитори (у тому числі за спільною заявою), шляхом подання до господарського суду за місцезнаходженням боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Слід розуміти, що підстави для ініціювання процедури банкрутства дещо відрізняються в залежності від того, хто звертається до суду — кредитор чи власне боржник. Кодекс України з процедур банкрутства не містить чіткого переліку підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредитора ключовими підставами є факт наявності грошового зобов’язання (строк виконання якого настав), та відсутність спору про право. Зауважуємо, що чинним законодавством наразі не встановлено мінімального розміру заборгованості, необхідного для ініціювання процедури банкрутства.
Водночас, кредитору необхідно обґрунтувати свої грошові вимоги та надати докази, які підтверджують таку заборгованість (зазначивши про підстави виникнення грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту їх виникнення). Зокрема, але не виключно, це можуть бути правочини (договори), первинні бухгалтерські документи, судові рішення тощо.
У підготовчому засіданні господарський суд досліджує обставини (перевіряє підстави для відкриття провадження), зокрема, щодо можливості боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Адже боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість.
Для боржника основою підставою є власна неплатоспроможність або загроза її настання. Тобто, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, закон дозволяє (а інколи й зобов’язує) самостійно звернутися до суду.
Докази загрози неплатоспроможності; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів із відомостями про наявне грошове зобов’язання та строк його виконання; перелік майна боржника із визначенням його балансової вартості, тощо.
Розпорядження майном боржника – початковий етап, який включає комплекс заходів із нагляду та контролю за тим, як боржник управляє своїм майном.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів – це: