Суд відмовив у примусовому видворенні з України нашої клієнтки – громадянки Ірану

Команда LESHCHENKO & PARTNERS у складі Керуючого партнера Олександра Лещенка та адвоката Артура Триголова здобула перемогу у справі щодо захисту іноземки від примусового видворення з території України.

Суд першої інстанції повністю відмовив у задоволенні позову Міграційної служби про затримання громадянки Ісламської Республіки Іран з метою її поміщення до пункту тимчасового перебування та подальшого примусового видворення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу органу Міграційної служби – без задоволення (справа №750/193/26).

Обставини справи

Позов Міграційної служби ґрунтувався на формальному факті завершення законних підстав перебування особи на території України.

Водночас орган не врахував обставини, які унеможливлюють її примусове повернення до країни походження – зокрема наявність реальної загрози життю та свободі за ознаками раси, релігії, національності, громадянства, належності до соціальної групи або політичних переконань.

Клієнтка прийняла християнську (православну) віру та відреклася від ісламу (апостація). У зв’язку з цим вона не залишила територію України, обґрунтовано побоюючись переслідування у разі повернення.

Правова позиція захисту

Команда LESHCHENKO & PARTNERS довела, що:

• у клієнта відсутній прямий чи непрямий умисел на свідоме порушення міграційного законодавства України;
• вона системно повідомляла про реальну загрозу її життю та здоров’ю у разі повернення;
• органи міграційної служби неналежно перевірили обставини, які унеможливлюють примусове видворення;
• відмова у наданні статусу біженця або додаткового захисту була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, під час розгляду справи адвокат звернув увагу суду на загальновідомі обставини, що не потребують доказування: в Ісламській Республіці Іран особи, які відмовляються від ісламу та змінюють віросповідання, можуть піддаватися переслідуванню та покаранню як з боку державних органів, так і з боку недержавних суб’єктів. Такі обставини створюють реальну небезпеку для осіб, які сповідують іншу віру.

Суд врахував ці обставини при оцінці наявності реальної загрози життю та свободі клієнта у разі її повернення до країни походження.

Правова позиція захисту була сформована з урахуванням актуальної практики Верховного Суду та міжнародних стандартів захисту прав людини, зокрема принципу заборони вислання особи до країни, де їй загрожує небезпека.

Це рішення має практичне значення для категорії спорів щодо затримання іноземців та їх примусового видворення.

Суд підтвердив: формальний підхід до міграційних процедур не може переважати над обов’язком держави оцінювати реальні ризики для життя та свободи людини.