Законопроєкт №13673: уряд пропонує саджати у в’язницю тих, хто незаконно покинув Україну під час війни. Кого це стосується?

Втеча за кордон під час війни здавалася для багатьох швидким способом уникнути мобілізації. Доти, поки наслідком таких дій був лише штраф, ризик виглядав прийнятним. Проте ситуація може змінитись. Законопроєкт №13673 пропонує суттєво посилити відповідальність: замість адміністративних стягнень – кримінальне покарання, судимість і навіть реальне позбавлення волі.

Документ, підготований Кабінетом міністрів, має на меті закрити всі «сірі зони»: від нелегального перетину «зеленкою» до підроблених документів і прострочених дозволів на перебування за кордоном. Уряд очікує, що такі заходи стануть стримуючим фактором для потенційних ухилянтів і водночас посилять мобілізаційну дисципліну в країні. Коли парламент розгляне даний законопроєкт поки не відомо.

1. Наслідки ухвалення Законопроєкту №13673

 У разі прийняття цього законопроєкту, законодавство суттєво посилиться щодо нелегального виїзду чоловіків призовного віку за кордон.

Основні зміни та наслідки, які матиме ухвалення документа:

• Новела – ч. 4 ст. 332-2 КК України. Кримінальна відповідальність за незаконне перетинання державного кордону під час воєнного або надзвичайного стану поза пунктами пропуску (або спроба такого перетинання) загрожує позбавленням волі до 3 років. Це стосується також випадків перетину в пункті пропуску без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи такого, що містить недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Раніше за такі дії загрожував лише адміністративний штраф чи адмінарешт. Фактично для громадян України ст. 332-2 КК України не застосовувалась, адже діяла спеціальна адмінвідповідальність за КУпАП (ст. 204-1). Вказана кримінальна відповідальність переважно стосувалась іноземців та осіб без громадянства. Тобто наші громадяни, яких ловили на спробі втекти за кордон, отримували адмінпротокол, штраф або адмінарешт, а не кримінальне покарання.

Законопроєктом пропонується ввести ч. 4 ст. 332 КК України, яка прямо орієнтована на ситуацію з громадянами України у воєнний чи надзвичайний стан, саме тому Законопроєкт встановлює підслідність ч.ч. 1-3 ст. 332 КК України за СБУ, оскільки не стосується громадян України, а ч. 4 ст. 332 КК України буде підслідна органам Національної поліції.

• Можливість звільнення від кримінального покарання. Законопроєкт передбачає окремі підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України у в умовах воєнного стану. Якщо особа, незаконно перетнувши кордон, протягом 3 місяців добровільно повернеться в Україну і до повідомлення їй про підозру повідомить про свій вчинок правоохоронному органу, її звільнять від кримінальної відповідальності за цією статтею. Фактично це «амністія» для тих, хто швидко передумає і повернеться. Водночас, якщо після прийняття закону людина спробує втекти і її задум буде розкрито, то на поблажливість вже розраховувати не доведеться – її чекає кримінальна відповідальність.
• Нові статті Кримінального кодексу України. Законопроєкт доповнює КК України ст.332-3 (Перешкоджання облаштуванню прикордонної інфраструктури, її пошкодження або знищення) може каратися позбавленням волі до 3 років, а за повторне чи вчинення групою осіб такого злочину – до 5 років, а якщо поєднані з насильством або із застосуванням зброї чи погрозою їх застосування – до 8 років. А також статтею 337-1 (порушення військовозобов’язаним встановленого строку перебування за кордоном). За перевищення строків перебування за кордоном для призовників, військовозобовʼязаних і резервістів (якщо, наприклад, виїхали за офіційним дозволом, але не повернулися вчасно) загрожує до 5 років позбавлення волі. Так встановлюється обов’язок для військовозобов’язаних дотримуватися визначених строків виїзду і повернення.
• Зміни в адміністративних провадженнях. Законопроєкт пропонує скасувати ст.204-3 КУпАП (яку Конституційний Суд визнав частково неконституційною) та передати розгляд справ про незаконний перетин (ст.204-1 КУпАП) від судів безпосередньо органам Державної прикордонної служби України. Це має прискорити притягнення порушників до відповідальності і розвантажити суди. Іншими словами, прикордонники зможуть самі накладати адміністративні стягнення на тих, кого впіймали при спробі втечі, не чекаючи рішення суду. Втім, основний акцент переноситься саме на кримінальну, а не адміністративну відповідальність за порушення під час воєнного стану.

Відтак, ухвалення Законопроєкту №13673 забезпечить новий механізм покарання за спроби втечі за кордон під час війни. Порушникам тепер загрожуватиме кримінальна відповідальність, судимість і навіть ув’язнення. Влада сподівається, що це підвищить рівень правопорядку на кордоні та зміцнить мобілізаційну дисципліну в країні. Водночас успіх нововведення залежить від практичного застосування: як ефективно правоохоронці доводитимуть вину і чи не перевантажить це судову та правоохоронну систему.

2. Чи розповсюджуватиметься його дія на тих громадян України, які виїхали поза межами пунктів пропуску до запровадження цих нововведень і кримінальних покарань?

Кримінальний закон зворотної сили не має, тож діяння, вчинені до ухвалення цього закону, не будуть каратися за новими статтями. Іншими словами, якщо хтось перетнув кордон поза пунктом пропуску з 2022 майже по кінець 2025 року (до введення в дію нового Закону, якщо такий буде прийнято), коли це не було злочином, то після прийняття Закону правоохоронці не зможуть притягнути його до кримінальної відповідальності за злочин, якого не існувало на момент такого перетину кордону.

Хоча Законопроєкт містить згадану вище загальну можливість звільнення від відповідальності тих, хто сам повернеться впродовж 3 місяців з моменту незаконного перетину, але це розраховано саме на нові випадки (три місяці від моменту порушення), тому не розповсюджується на тих хто перетнув кордон раніше, адже їхнє порушення сталося до того як воно було кримінально караним діянням.

Отже, громадяни України, які до набуття чинності законом виїхали за кордон не підпадатимуть під дію нових кримінальних статей. Водночас слід розуміти, що якщо така особа має інші невиконані обов’язки перед державою, питання притягнення її до кримінальної відповідальності залишатиметься актуальним. Наприклад, якщо вона ухилилася від призову на військову службу (ст. 336 КК України). Втеча за кордон не звільняє від можливої відповідальності за ухилення, якщо є всі ознаки цього злочину. Проте новий закон сам по собі не робить злочинцями всіх чоловіків-призовників, що перебувають за кордоном – він застосовуватиметься лише до правопорушень, вчинених після набуття ним чинності. Фактично новий закон націлений на запобігання новим порушенням та не має ретроактивної дії щодо минулих випадків.

3. Чому ініціатива з’явилась саме зараз, на четвертому році війни?

Є кілька причин та передумов, які зумовили появу цього Законопроєкту саме зараз:

• Масштаб проблеми й суспільний запит. За час війни незаконні виїзди набули масового характеру: десятки тисяч чоловіків намагалися втекти від мобілізації. Кількість виявлених порушників продовжувала зростати, що загрожує мобілізаційному ресурсу держави. Все гостріше обговорюють тему порушників кордону, формується запит на справедливість і однакові правила для всіх. На четвертому році війни влада вже не може ігнорувати цю проблему, тому реагує законодавчою ініціативою.
• Неефективність існуючих покарань. До сих пір основним заходом була адміністративна відповідальність – штраф або адмінарешт, які нікого не лякали, і люди продовжували наражатися на ризик та втечу.
• Тривалість війни і потреба в мобілізації. На початку війни, ймовірно, очікувалося, що ситуація швидше стабілізується, і масової втечі не буде. Але війна затягнулася, існують втрати, які потрібно постійного якимось чином компенсувати. На четвертому році війи держава змушена посилювати заходи, щоб утримати достатню кількість військовозобов’язаних в країні. Ініціатива визріла саме тепер, бо стало зрозуміло, що війна –довготривала, і без жорсткіших правил дисципліни не втримати.
• Політична воля та суспільна підтримка. Не слід забувати, що нещодавно запрацював новий склад уряду, від якого очікують ефективних рішень. При цьому проблема існувала давно, і попередні спроби врегулювати її були малорезультативними. Нинішній уряд намагається подати напрацьовані раніше ініціативи як власні досягнення. Водночас громадськості поступово навіювали думку, що суворі санкції проти ухилянтів є безальтернативно правильним рішенням. Завдяки цьому ініціатива подається не як предмет дискусії, а як очевидна необхідність, що формує ілюзію широкої суспільної підтримки. Уряд, тривалий час остерігаючись можливої негативної реакції, зрештою зважив ризики і вирішив, що момент для запровадження посилених санкцій настав.
• Комплексний характер рішення. Законопроєкт закриває одразу декілька напрямів: карає і тих, хто намагається втекти поза КПП і тих, хто «махлює» з документами на кордоні, і навіть тих, хто легально виїхав, але не повернувся у визначений строк. Тобто, влада підготувалася ґрунтовно, щоб закрити всі шпарини. Можливо, саме на розробку такого комплексного рішення й пішов час.

Таким чином, ініціатива з’явилася «на 4-му році війни» через поєднання багатьох факторів, тому зараз цей Законопроєкт подається новим урядом як своєчасний і необхідний крок для захисту обороноздатності держави.

4. Ухилення від призову чи незаконний виїзд: чи оберуть ухилянти «менше зло»?

Дійсно, максимальне покарання за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст.336 КК України) становить від 3 до 5 років в’язниці тоді як за незаконний перетин кордону (ст.332-2 КК України) пропонується максимум до 3 років ув’язнення. На перший погляд, це може створити ситуацію, коли потенційні ухилянти вважатимуть нелегальну втечу «кращим варіантом». Логіка така: якщо залишитися і відмовитися від мобілізації – отримаєш 3–5 років тюрми, а якщо спробувати втекти, то у разі невдачі – отримаєш покарання до 3 років (і шанс відбутись навіть умовним терміном або штрафом).

Чи не стимулює це, по суті, обирати шлях нелегального виїзду? Частково така небезпека існує. Дійсно, для рішуче налаштованих уникнути фронту осіб 3 роки в’язниці можуть здаватися «меншим» ризиком, ніж 5 років позбавлення волі. Більше того, успішна втеча може здаватися на перший погляд взагалі варіантом уникнення будь-якого покарання, що є найпривабливішим сценарієм. А у випадку провалу на кордоні є шанс отримати мінімальне покарання або умовне. Таким чином, з точки зору холодного розрахунку, спроба втекти може залишатися привабливим варіантом – особливо для тих, хто не бачить себе на військовій службі ні за яких умов.

Водночас, є кілька юридичних аспектів:

• Стаття 336 не застосовується автоматично. Щоб людину засудили за ухилення від призову (3–5 років), вона має офіційно отримати повістку і проігнорувати її. Багато військовозобов’язаних намагаються уникнути саме цієї ситуації – не живуть за місцем реєстрації, не беруть повісток, або виїжджають за кордон. Якщо повістка не отримана, формально немає складу злочину за ст.336. У зв’язку з цим вже були відповідні мобілізаційні зміни, щодо обліку і оновлення своїх актуальних даних. Тому нелегальний виїзд до отримання будь-яких повісток ще не виводить автоматично особу з-під відповідальності за ст. 336 КК України.

Хоча раніше такі дії не каралися кримінально зовсім. При цьому новий закон покликаний заповнити додаткову прогалину – покарати навіть тих хто намагатиметься втекти до призову. Але покарання для них встановили менше, ніж для тих, хто проігнорував призов – це певна градація провини, але це два самостійні склади кримінального правопорушення, які не залежать один від одного. І особа може нести покарання одночасно за двома статтями в залежності від фактичних обставин справи.

• Ризик бути спійманим зріс. З введенням кримінальної відповідальності сама процедура і наслідки затримання на кордоні стануть серйознішими. Якщо раніше порушника могли оштрафувати і часто відпустити, то тепер його очікує суд і кримінальна відповідальність. Так, кримінальна відповідальність та судимість – вже значно вагоміший аргумент, ніж протокол і адмінштраф, при цьому шанси уникнути покарання при затриманні дуже малі. Тому для когось страх криміналу спрацює як стримуючий фактор.

Отже, не можна виключати, що особа, яку спіймають при нелегальному перетині, може нести відповідальність за два кримінальні правопорушення одночасно. Наприклад, якщо він вже не з’явився за повісткою після проходження ВЛК, то йому інкримінують і ст.336 КК України (ухилення), і нову ч. 4 ст.332-2 (незаконний перетин). Так само, якщо використовував підроблені документи – додатково стаття за підробку (358 КК України). У сукупності покарання можуть бути значно суворіші. Тобто, вибір «меншого зла» може не спрацювати, якщо втікач допустив відразу декілька порушень Закону.