Дропінг: як “легкі гроші” можуть коштувати свободи

Участь у схемах “дропінгу” — не підробіток, а кримінальний злочин

З кожним роком кількість злочинних схем, пов’язаних із так званими “дропами” або “фінансовими мулами”, невпинно зростає. Суть таких схем проста: шахраї шукають осіб, готових надати свої банківські картки, рахунки або електронні гаманці “для допомоги у переказах” чи “роботи з клієнтами”. Натомість через ці рахунки проходять кошти, отримані злочинним шляхом, — і людина, яка погодилася “просто переказати гроші”, фактично стає співучасником злочину.

В українській судовій практиці дедалі частіше з’являються вироки за участь у таких схемах, а покарання — від штрафів до багаторічного позбавлення волі.

Яка кримінальна відповідальність передбачена

1. Шахрайство (ст. 190 КК України)

Якщо “дроп” допомагає іншим незаконно заволодіти чужими коштами — це кваліфікується як шахрайство.
Покарання варіюється від штрафу до 12 років позбавлення волі. Формально людина може нікого не обманювати, але без її участі шахрайство не відбулося б.

2. Незаконні дії з платіжними інструментами (ст. 200 КК України)

Будь-які маніпуляції з банківськими картками чи електронними грошима — наприклад, використання чужої картки або неофіційні операції з криптовалютою — є кримінальним правопорушенням. Передбачені значні штрафи або обмеження волі.

3. Придбання чи збут майна, одержаного злочином (ст. 198 КК України)

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного кримінально протиправним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) майна, одержаного кримінально протиправним шляхом – карається строком до 3 років позбавлення волі.

Тобто, якщо ви купуєте, зберігаєте чи перепродаєте речі або отримали гроші, які були здобуті злочинним шляхом (наприклад, вкрадені чи отримані шахрайством), і ви про це знали, але заздалегідь не обіцяли це робити – це теж злочин. Навіть якщо ви не брали участі в самій крадіжці чи шахрайстві. За це можна отримати покарання – аж до 3 років позбавлення волі.

Простий приклад: вам пропонують купити новий телефон «дуже дешево», без документів і коробки. Якщо виявиться, що телефон украдений і ви знали або мали здогадатися про це – ви можете понести кримінальну відповідальність за ст. 198 КК України.

Але якщо ви заздалегідь пообіцяли, що купите, сховаєте чи перепродасте цю річ — тоді ситуація набагато серйозніша. У такому випадку ви вже вважаєтесь співучасником основного злочину (крадіжки, шахрайства, збуту наркотиків чи навіть зброї). Тобто відповідальність для вас може бути такою ж суворою, як і для того, хто безпосередньо вчинив злочин.

4. Легалізація (відмивання) доходів (ст. 209 КК України)

Коли кошти злочинного походження переводяться між рахунками, вкладаються в покупки чи інші операції, щоб приховати їхнє походження. Максимальне покарання — до 12 років позбавлення волі з можливою конфіскацією майна (для кваліфікації за вказаною статтею достатньо довести незаконне походження активів і обізнаність особи про спільну участь у вчиненні цього злочину).

5. Співучасть (ст. 27 КК України)

“Фінансовий мул” може визнаватися співучасником, якщо своїми діями сприяє злочину — передає гроші, інформацію або забезпечує технічну можливість проведення операцій. У такому разі покарання може бути таким самим, як у виконавця злочину. Єдина відмінність може полягати у врахуванні ролі та обсягу участі при індивідуалізації покарання судом.

“Я не знав”: як таку позицію оцінюють правоохоронці та суд

Відповідальність настає лише за наявності вини (ст. 23–25 КК України), а тягар доведення покладається на прокурора. Однак на практиці суди й слідчі оцінюють обізнаність особи за низкою поведінкових ознак:

• масові перекази від невідомих осіб;

• швидке зняття готівки після надходжень;

• відсутність офіційної роботи чи легальних підстав для транзакцій;

• спілкування з “роботодавцем” лише в месенджерах;

• необґрунтовано висока винагорода за прості дії.

Такі індикатори формують “портрет дропа”, який мав би розуміти незаконність своїх дій. Тому позиція “я не знав” часто сприймається скептично. Водночас, якщо особа співпрацює зі слідством, надає інформацію та допомагає викрити організаторів, її можуть кваліфікувати як свідка, а не співучасника.