Спецтрибунал для Путіна: між Нюрнбергом і Гаагою

Президент України Володимир Зеленський підписав документи для ратифікації Угоди про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. Напередодні, 26 червня, Україна підписала цю Угоду з Радою Європи.

Чим новостворений трибунал відрізняється від Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі та чи наближає нас цей крок до покарання винних?

Угода про створення Спеціального трибуналу є відповіддю міжнародної спільноти на відсутність ефективного механізму притягнення до відповідальності за злочин агресії. Відповідно до статті 1 Статуту, Трибунал має юрисдикцію розслідувати, висувати обвинувачення і судити осіб, які несуть найбільшу відповідальність за агресію проти України. Йдеться передусім про вищих політичних і військових керівників РФ, які приймали рішення про вторгнення.

Це так званий “лідерський злочин” — планування, підготовка, ініціювання або здійснення акту агресії особою, яка мала контроль над державними чи військовими діями. Агресія, згідно з міжнародним правом, є одним із чотирьох основних міжнародних злочинів, поряд із геноцидом, воєнними злочинами і злочинами проти людяності.

Чому не МКС?

Злочин агресії дійсно передбачено Римським статутом Міжнародного кримінального суду, однак, через юрисдикційні обмеження щодо злочину агресії, МКС у цій категорії не має повноважень. На момент набрання чинності Римського Статуту МКС у 2002 році був відсутній консенсус щодо  визначення злочину агресії і це питання не було остаточно узгоджене. Формулювання та механізм активації юрисдикції щодо злочинів агресії було погоджено лише у 2010 році. А зміни ці набули чинності у… 2018-му.

Додатково проблема з юрисдикцією МКС пов’язана з тим, що вона можлива лише для держав, які ратифікували відповідні поправки та ратифікували Римський Статут.

Україна стала стороною Римського Статуту з 1 січня 2025 року, однак раніше визнала його юрисдикцію ad hoc на підставі заяв, поданих раніше щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності і геноциду. Але це не розповсюджується щодо злочину агресії. Тож МКС не має  повноважень переслідувати російське керівництво саме за злочин агресії.

Отже, Спеціальний Трибунал створено саме для того, щоб подолати цю прогалину. Його юрисдикція — територія України, а мандат — переслідування осіб, відповідальних за розв’язання  акту агресії проти України.

Як він співвідноситься з іншими міжнародними судами?

Трибунал — це не альтернатива МКС, а його функціональне доповнення. Його юрисдикція обмежена виключно злочином агресії. Водночас МКС продовжує розгляд справ щодо геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, які також мають місце в Україні.

Обидва органи планують працювати у Гаазі й, за очікуваннями, тісно співпрацювати. Таким чином, створення Трибуналу є прагматичним кроком для подолання юридичних перешкод у частині відповідальності за війну як таку.

А що з імунітетами? Чи постануть винні перед судом?

Статут Спеціального  трибуналу прямо зазначає, що жодна особа, включно з главами держав, урядів та міністрами закордонних справ (так звана «тройка»), не має імунітету за злочин агресії. Проте у тексті Статуту передбачено й інше: такі особи можуть бути притягнуті лише за умови втрати владних повноважень або добровільної відмови від імунітету.

Це створює очевидні юридичні й практичні виклики — від фізичного затримання до екстрадиції та виконання вироку. Але міжнародне право вже знає прецеденти: Нюрнберг, трибунали для Руанди, Югославії. Історія свідчить, що навіть найвищі посадовці не можуть розраховувати на безкарність вічно.

Чи є це перемогою?

Сьогодні рф притягується до відповідальності через санкції, політичну ізоляцію, провадження у ЄСПЛ та інших інституціях. Проте кримінальне переслідування за злочин агресії — це інша якість справедливості: це адресне покарання конкретних рішень і конкретних людей як частина невідворотності покарання.